Блог Назара Обідзінського: ВІД УБОГОДУХОСТІ РАБІВ ДО ДУХОВНОГО ЖИТТЯ

Блог Назара Обідзінського: ВІД УБОГОДУХОСТІ РАБІВ ДО ДУХОВНОГО ЖИТТЯ

ПОХОДЖЕННЯ НАС У БІБЛІЇ

Дослідімо ПОХОДЖЕННЯ НАС У БІБЛІЇ

Буття 1

¹ На початку Бог створив Небо та землю.

Звернімо увагу, що це —  початок творення. І не забуваймо Луки 11 : ⁴⁰ Нерозумні, чи ж Той, Хто створив оте зовнішнє, не створив Він і внутрішнє?

¹¹ І сказав Бог: Нехай земля вродить траву, ярину, що насіння вона розсіває, дерево овочеве, що за родом своїм плід приносить, що в ньому насіння його на землі. І сталося так.

Звернімо увагу: 1)  не створював, а НАКАЗАВ ЗЕМЛІ ВРОДИТИ, і дике - щоб само розсівало насіння.

¹² І земля траву видала, ярину, що насіння розсіває за родом її, і дерево, що приносить плід, що насіння його в нім за родом його. І Бог побачив, що добре воно.

²⁰ І сказав Бог: Нехай вода вироїть дрібні істоти, душу живу, і птаство, що літає над землею під небесною твердю.

Звернімо увагу: 1)  не створював дрібні істоти, душу живу, і птаство, а повелів воді вироїти.

2) Згадаймо — Псалми 89(90) : ¹ Господи, пристановищем нашим Ти був з роду в рід! ² Перше ніж гори народжені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку Ти Бог! Звернімо увагу на не швидку поступовість(від віку до віку)  подій: перше гори, після витворення землі та світу цього. ³ Ти людину вертаєш до пороху, і кажеш: Вернітеся, людські сини! Бо в очах Твоїх тисяча літ, немов день той вчорашній, який проминув, й як сторожа нічна... 93(94) : ⁸ Зрозумійте це ви, нерозумні в народі, а ви, убогі на розум, коли наберетеся глузду? ⁹ Хіба Той, що ухо щепив, чи Він не почує? Хіба Той, що око створив, чи Він не побачить? Знову звернімо увагу на поступовість подій: створення вуха, після ока... і так далі  138(139) : ¹³ Бо Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї, ¹⁴ Прославляю Тебе, що я дивно утворений! Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це! ¹⁵ І кості мої не сховались від Тебе, бо я вчинений був в укритті, я витканий був у глибинах землі! ¹⁶ Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчинені, коли жодного з них не було... 2 Петра 3 :  ⁸ Нехай же одне це не буде заховане від вас, улюблені, що в Господа один день немов тисяча років, а тисяча років немов один день!  І згадаймо — Ісаї 66 : 8 Хто таке коли чув, і хто бачив таке? Чи зроджена буде земля в один день, чи народжений буде народ за одним разом?  Зауважмо, що слово, яке в Біблії як “день”, староєврейською мовою (мовою гебру – іврит, що нею написане П’ятикнижжя Мойсеєве) звучить “йом”, і означає також період, етап. І мова тут явно про шість великих періодів, етапів (образно – “днів”) створення світу. І кожен з цих етапів тривав навіть не тисячі – мільйони й мільярди років. Бо хто виміряв день Господній?... Тобто, процес довгий, навіть тоді, коли Слова застосовані такі, які люди розуміють, як швидкі (наприклад, тепер - означає ось так, як у Івана, довго і ще довше: Івана  12 : 31 Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде вигнаний звідси тепер. 32 І, як буду піднесений з землі, то до Себе Я всіх притягну.  як бачимо, всіх ще не притягнено).    

²¹ І створив Бог риби великі, і всяку душу живу плазуючу, що її вода вироїла за їх родом, і всяку пташину крилату за родом її. І Бог побачив, що добре воно.

Звернімо увагу: 1) не створював з нічого дрібні істоти, всяку душу живу плазуючу (початок роду зміїного на землі - Матвія 23 : 33 О змії, о роде гадючий...), і птаство, а створював з тих, що їх вода вже вироїла за їх родом;

2) і навіть  із тих що їх вода вироїла ще не створював душу живу неплазуючу, а створював лише всяку душу живу плазуючу (рід зміїний) і то після, як її вода вироїла.

²² І поблагословив їх Бог, кажучи: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте воду в морях, а птаство нехай розмножується на землі!

Звернімо увагу: 1) людина ще не згадується, а плазуюча душа (рід зміїний - Матвія 23:  ³³ О змії, о роде гадючий, як ви втечете від засуду до геєнни?) вже створена і благословенна.

2) душ не плазуючих ще не було, але рід плазуючих (рід зміїних) їхнім  множенням (роїнням) вже давали змогу з’явитися не плазуючим душам (з роду зміїного).

 ²⁴ І сказав Бог: Нехай видасть земля живу душу за родом її, худобу й плазуюче, і земну звірину за родом її. І сталося так.

Звернімо увагу: 1) всяка плазуюча душа вже була створена і блогословена ще з води, а ще не створив на землі не плазуючу живу душу, звірину, а лише доручив землі видати живу душу, худобу й плазуюче, і земну звірину за родом її;

2) худоба, плазуюче, звір і жива душа —  творива різні! Що ж то за жива душа? Серед родів живих душ (не худоби, не плазуючих, не звіра) міг бути  рід людиноподібних і рід людей (з роду зміїного) чи, як у  Йова 11 : 12 Тож людина порожняя мудрішає, хоч народжується, як те дике осля! 40 : 15 А ось бегемот, що його Я створив, як тебе… Амоса 3 : 25 Тільки вас Я пізнав зо всіх родів землі, тому вас навіщу за всі ваші провини!  

3) Згадаймо, що фарисеї (і не тільки), які вже йшли каятися і приймати водне хрещення, були ще рід зміїний (Луки 3 : ⁷ А Іван говорив до людей, хто приходив, христитися в нього: Роде зміїний, хто навчив вас тікати від гніву майбутнього? ⁸ Отож, учиніть гідний плід покаяння. І не починайте казати в собі: Маємо батька Авраама. Бо кажу вам, що Бог може піднести дітей Авраамові з цього каміння. ⁹ Бо вже он до коріння дерев і сокира прикладена: кожне ж дерево, що доброго плоду не родить, буде зрубане та до огню буде вкинене.), але у Дії 17 : 29 Отож, бувши Божим тим родом... це були ті ж колишні фарисеї (і не тільки) - їхні нащадки з роду зміїного. Бо ж, чи не про це йдеться у Послані до Римлян 11 :  ²⁴ Бо коли ти відтятий з оливки, дикої з природи, і проти природи защеплений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прищепляться до своєї власної оливки?

 ²⁵ І вчинив Бог земну звірину за родом її, і худобу за родом її, і все земне плазуюче за родом його. І бачив Бог, що добре воно.

Звернімо увагу: 1) вчинив звірину, худобу і земне плазуюче після того, як земля видала (з роду зміїного)    живу душу за родом її і плазуюче, після того, як плазуючу душу не земну вже було створено і поблагословенно після вироєння її водою;

2) міг вчинити (з роду зміїного)    рід людиноподібного, бо для кого ж худоба була, адже худоба не звір, сама (без людини) не кожна живе.

Звернімо увагу на послідовність порядку творення життя у віршах  ^{20 – 25} :

1) вода вироїла дрібні істоти, душу живу, і птаство;

2) створив всяку душу живу плазуючу, що її вода вироїла за їх родом, і всяку пташину крилату за родом її;

3) земля  видала живу душу за родом її, худобу й плазуюче, і земну звірину за родом її;

4) — вірогідно для живої душі земної вчинив Бог худобу, вірогідно через те, що жива душа земна (рід зміїний)  не спроможна була дати раду земній звірині і  всьому земному плазуючому.

Тобто, як і вода, земля теж спочатку видала а вже після Бог вчинив їх, певне досконалішими. Важливо, що у час коли всяка душа плазуюча була вже створена і благословенна вже, то жива душа не плазуюча була лише: вироїна водою, видана землею і вчинена Богом; а Богом створеної живої душі, крім всякої душі живої плазуючої — ще не було. Не дивно, що змій, під час створення людини(адама) - живої душі, був мудрішим. І не забуваймо Луки 11 : ⁴⁰ Нерозумні, чи ж Той, Хто створив оте зовнішнє, не створив Він і внутрішнє?

²⁶ І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі.

Звернімо увагу: 1) образом Нашим, подобою Нашою — чи не означає це, що не Сам створював, а закликав створювати ще когось? Якщо ж це через те, що Бог – триєдиний, то певне що і до Духа, і до Сина (чи до Слова) теж те звернення було; то чи так просто створювалася людина? Адже бачимо, Бог не Один, у цім випадку і рішення, щоб творить людину, приймає не самостійно.

2)чи тільки що створеній людині, яка би не була вироїна водою, не видана і не вчинена землею, віддав би Бог під панування все вчинене на землі, яке вже мало створену Богом душу?

3) з вислову – хай панують, видно, що людей було багато, і вони створювалися з іншим, з важливішим для людей (навіть ще тих, котрі без задатку Духу Божого – диких) задумом, по відношенню до всієї звірини, риб,  птаства і плазуючих.

4) але ж людям треба довго ставати досконалими, або хоч спроможними на щось, щоб з образу людини перерости в образ Божий (Ісаї 2: ²² Відкинься ж собі від людини, що віддих у носі її, бо защо її поважати? 31 : 3 А Єгипет не Бог, а людина, а коні їхні тіло, не дух: як простягне Господь Свою руку, то спіткнеться помагач, впаде і підпомаганий, і разом вони всі погинуть! 1Коринтян 15 :  ⁴⁰ Є небесні тіла й тіла земні, але ж інша слава небесним, а інша земним. ⁴⁴ сіється тіло звичайне, встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне. ⁴⁵ Так і написано: Перша людина Адам став душею живою (ТІЛО ЗВИЧАЙНЕ), а останній Адам то дух оживляючий (ТІЛО ДУХОВНЕ). ⁴⁶ Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне. 47 Перша людина з землі, земна, друга Людина із неба Господь. ⁴⁸ Який земний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні. ⁴⁹ І, як носили ми образ земного, так і образ небесного будемо носити. Очевидно, що Адам справді був Бого-подібним, і бажання мав, та спокуса по земному жити перемагала Івана 10 : ^34-35 – див. нижче). І не забуваймо Луки 11 : ⁴⁰ Нерозумні, чи ж Той, Хто створив оте зовнішнє, не створив Він і внутрішнє?

²⁷ І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх.

Звернімо увагу: 1) створена (тут саме так) людина ще не знала: раю, що можна землю порати, плоди вирощувати смачні ..., але певне що зібрати дикий плід, спіле насіння з диких трав для худоби, оволодіти і панувати над ними і над плазуючими вже могла.

2) Це не суперечить Луки 11 : ³⁹ Господь же промовив до нього: Тепер ви, фарисеї, он чистите зовнішність кухля та миски, а ваше нутро повне здирства та кривди! ⁴⁰ Нерозумні, чи ж Той, Хто створив оте зовнішнє, не створив Він і внутрішнє? — Отже є два створення.  16 : 8 сини цього світу в своїм поколінні мудріші, аніж сини світла . Євреїв 9 : 23 Отож, треба було, щоб образи небесного очищалися цими, а небесне саме кращими від оцих жертвами. Ісаї 22 : ²⁴ І повісять на ньому всю славу отцівського дому його, нащадки та дикі відростки, увесь посуд малий від мисок й аж до всякого посуду глиняного! 42 : 5 Говорить отак Бог, Господь, що створив небеса і їх розтягнув, що землю простяг та те, що із неї виходить, що народові на ній Він дихання дає, і духа всім тим, хто ходить по ній.  І це не суперечить Єремії 18 : ⁴ І в руках ганчара попсулась посудина, яку він із глини робив. І він знову зробив з неї іншу посудину, як сподобалося ганчареві зробити. ⁷ Я часом кажу про народ та про царство, щоб вирвати його, і щоб розбити та вигубити, ⁸ та коли цей народ, що про нього казав Я, повернеться від свого зла, то пожалую Я щодо того зла, яке думав чинити йому. ⁹ А часом кажу про народ та про царство, щоб його збудувати та щоб посадити, ¹⁰ та як він зробить зле в Моїх очах, щоб не слухатися Мого голосу, то пожалую щодо того добра, про яке говорив, що вчиню Я його. 27 : 5 Я вчинив землю й людину, і скотину, що на поверхні землі, Своєю силою великою та витягненим раменом Своїм...  та й не суперечить Еклізіясту 3 : ¹⁹ бо доля для людських синів і доля звірини однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищости людям, марнота бо все!... Псалми 104(103) : ³⁰ Посилаєш Ти духа Свого вони творяться, і Ти відновляєш обличчя землі.  та Єзекіїль 14 : ^14-19 Або коли б Я моровицю послав до цієї землі, і вилив би на неї свою лютість у крові, щоб вигубити з неї людину й скотину, ²⁰ а Ной, Даниїл та Йов були б серед неї, живий Я! говорить Господь Бог, ані сина, ані дочки не врятували б вони! Вони в своїй справедливості врятують тільки свою власну душу.

3) отже, панування першої людини не лише і не так від її духовного росту було, а найперше  через переваги природної хитрості та кмітливості, якими, відбором, формував людину Бог Галатів 2 : 15 Ми юдеї природою, а не грішники з поган... ; (зауважмо – тут ЯВНО , ЩО Є ДВІ ПРИРОДИ ЛЮДИНИ);

4) образ Божий, якщо досконалий, то не є подобою жінки і чоловіка; тобто людина створена – це була, навіть зовні, не подоба БОГА у дечому; а врахуйте ще й те, що зліпивши з глини людину, як слоника, ми вже його звемо слоном; але щоб вчинити цю подобу слоном живим, створити, уформувати – певне що треба час, щоб вона стала подібна Богу – Отцю. Вихід 7 : 1 І сказав Господь до Мойсея: Дивись, Я поставив тебе замість Бога для фараона.... Псалми 8 : 6 А однак учинив Ти його мало меншим від Бога, і славою й величчю Ти коронуєш його! 7 Учинив Ти його володарем творива рук Своїх, все під ноги йому вмістив: 8 худобу дрібну та биків, їх усіх, а також степових звірів диких,    9 птаство небесне та риби морські, і все, що морськими дорогами ходить! 16 : ¹² Із них кожен подібний до лева, що шарпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті...¹³ Устань же, о Господи, його попередь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного, ¹⁴ від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповняєш їхнє черево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони лишать. ¹⁵ А я в правді побачу обличчя Твоє, і, збудившись, насичусь Твоєю подобою!  48 : ¹³ та не зостається в пошані людина, подібна худобі, що гине! ¹⁵ Вони зійдуть в шеол, і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від рання; подоба їхня знищиться, шеол буде мешканням для них... ²¹ Людина в пошані, але нерозумна, подібна худобі, що гине! 88 (89) : ⁷ бо хто в небі подібний до Господа? Хто подібний до Господа серед Божих синів? Ісаї 40 : ¹⁷ Насупроти Нього всі люди немов би ніщо, пораховані в Нього марнотою та порожнечею. ¹⁸ І до кого вподобите Бога, і подобу яку ви поставите поруч із Ним? 46 : ⁵ До кого Мене ви вподобите та прирівняєте, до кого подібним Мене ви учините, щоб схожому бути? Ісаї 51: ¹² Я, Я ваш Той Утішитель! Хто ж то ти, що боїшся людини смертельної й людського сина, що до трави він подібний?  Ефесян 4 : 22 щоб відкинути, за першим поступованням, старого чоловіка, який зотліває в звабливих пожадливостях, 23 та відновлятися духом вашого розуму, 24 і зодягнутися в нового чоловіка, створеного за Богом у справедливості й святості правди 5 : 1 Отже, будьте наслідувачами Богові, як улюблені діти    Єремії 49 : ¹⁹ Ось підійметься він, немов лев, із темного лісу Йордану на водяні луки, і Я вмент зроблю, що він побіжить геть від них, а хто вибраний буде, того Я поставлю над ними. Бо хто є подібний Мені, і хто покличе Мене перед суд, і хто пастир такий, що перед обличчям Моїм устоїть? Єзикіїль 14 : 14 А коли б серед неї були три мужі: Ной, Даниїл та Йов, вони в своїй справедливості врятували б лише свою власну душу, говорить Господь Бог. 15 Коли б Я перепровадив по землі люту звірину, й обезлюдніла б вона, і стала б вона спустошенням, так що ніхто не проходив би нею через ту звірину, 16 той й ці три мужі серед неї, живий Я, говорить Господь Бог, не врятують вони ні синів, ні дочок! Самі вони будуть врятовані, а Край стане спустошенням... 17 Або коли б Я спровадив на цю землю меча, та й мечеві сказав: Пройди по Краю, і вигуби з нього людину й скотину, 18 то ці три мужі серед нього, живий Я! говорить Господь Бог, не врятують синів, ні дочок, бо врятуються самі тільки вони! 19 Або коли б Я моровицю послав до цієї землі, і вилив би на неї свою лютість у крові, щоб вигубити з неї людину й скотину, 20 а Ной, Даниїл та Йов були б серед неї, живий Я! говорить Господь Бог, ані сина, ані дочки не врятували б вони! Вони в своїй справедливості врятують тільки свою власну душу.  Даниїл 3 : ²⁵ Він відповів та й сказав: Таж я бачу чотирьох мужів непов'язаних, що ходять посеред огню, і шкоди їм нема, а вигляд того четвертого подібний до Божого сина!   Захарія 12: 8 ... і буде того дня той, хто спотикається серед них, як Давид, а дім Давидів як Бог, як Ангол Господній перед ними. Филип’ян 2 : ⁶ Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, ⁷ але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, Филип’ян 3 : ¹⁹ їхній кінець то загибіль, шлунок їхній бог, а слава в їхньому соромі... Вони думають тільки про земне! ²¹ Який перемінить тіло нашого пониження, щоб стало подібне до славного тіла Його, силою, якою Він може і все підкорити Собі. 1 Хроніки 28 : ⁴ Та вибрав Господь, Бог Ізраїлів, мене з усього дому батька мого, щоб бути царем над Ізраїлем навіки, бо Юду вибрав Він на володаря, а серед Юдиного дому дім батька мого, а серед синів мого батька мене уподобав Собі, щоб настановити царем над усім Ізраїлем. 1 Коринтян 15 : 45 Так і написано: Перша людина Адам став душею живою, а останній Адам то дух оживляючий. 2 Коринтян 7 : 1 Отож, мої любі, мавши ці обітниці, очистьмо себе від усякої нечисти тіла та духа, і творімо святиню у Божім страху! Матвія 3 : ⁷ Як побачив же він багатьох фарисеїв та саддукеїв, що приходять на хрищення, то промовив до них: Роде зміїний, хто вас надоумив утікати від гніву майбутнього? 5 : 48 Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!

5) чи ж Отець Небесний має жінку? Чому ж Бог людину створив чоловіком і жінкою? Чи не тому, що людині з природи (насінню зміїному – Буття 3 : 15 Ісая 65 : ⁹ І насіння Я виведу з Якова...) було звично плодитися і розмножатися парами? Зважте, що й сьогодні не багато тих, хто замість жінки обирає Бога і віддається Богу. І це нормально природно, бо й Христос каже, у відповідь на запитання учнів чи женитися то погано, — це слово вміщують не всі, а ті кому дано. А щоб стати мудрими, досконалими, пізнати добро і зло, яке пізнається природно, ми маємо плодитися і множитися з коріння природи, до досконалості — до вродження згори. Початок цьому - Єва( Буття 3 : 15)  а кінець – останній Адам – Дух оживляючий. Ось чому, фарисеї і саддукеї ще рід зміїний, коли їх Бог напоумив христитися, вони ставали з роду зміїного його плодом а після, з його плоду - насінням для Адама і Єви, а після, народившись згори, ставали плодом для Бога – синами Божими. Іншими словами можна сказати так, що рід зміїний аж до доброго  плоду насіння Єви і вродження згори –  це тілесні люди, що мають інше походження (Ісаї 44 : ⁷ ...Я заклав у давнині народ... – зважте, що це не від Адама народ, про який нам відомо з Писання багато, а той, про який у цьому вірші сказано, що ми не знаємо про його закладини), а після – людина богоподібна (вже взята і посаджена до саду Богом – див. Буття 2 : ¹⁵), взявши Духа Божого, стає людиною Божою (Дії 17 : 29 Отож, бувши Божим тим родом...), але ще й далі вдосконалюється у святості. З природи жива (вироїна водою і видана землею)  душа людини, теж створеної Богом у давнині, і з неї Ним теж створено народ, але той народ (вихований природою – батьками земними) — знищується (Матвія 15 :  13 А Він відповів і сказав: Усяка рослина, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.), а з людини, посадженої Ним до саду — вдосконалюється, стає святою, синами Богу Луки 3 : 17 У руці Своїй має Він віячку, і перечистить Свій тік: пшеницю збере до засіків Своїх, а полову попалить ув огні невгасимім. Єремії 18 : ⁴ І в руках ганчара попсулась посудина, яку він із глини робив. І він знову зробив з неї іншу посудину, як сподобалося ганчареві зробити. ⁷ Я часом кажу про народ та про царство, щоб вирвати його, і щоб розбити та вигубити, ⁸ та коли цей народ, що про нього казав Я, повернеться від свого зла, то пожалую Я щодо того зла, яке думав чинити йому. ⁹ А часом кажу про народ та про царство, щоб його збудувати та щоб посадити, ¹⁰ та як він зробить зле в Моїх очах, щоб не слухатися Мого голосу, то пожалую щодо того добра, про яке говорив, що вчиню Я його.

²⁸ І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!

Звернімо увагу: 1) знову ж скільки людей було спроможних панувати, адже – дві людини (з яких – Адама й Єви, як написано, почалося все живе - Буття 3 : ²⁰), створених Богом пізніше, і це дуже мало щоб панувати над усім раніше створеним і давно благословенним Богом; решта ж живих душ (з природи – насіння і рід зміїні) панувати не вміли, інакше як природно – диким насиллям;

2)не можна сказати, що благословення це стосується роду Божого, бо ще аж до Іллі  –  рід зміїний.

²⁹ І сказав Бог: Оце дав Я вам усю ярину, що розсіває насіння, що на всій землі, і кожне дерево, що на ньому плід деревний, що воно розсіває насіння, нехай буде на їжу це вам!

Звернімо увагу, який низький рівень розвитку був після цього першого створення: не дано ще сіяти, садити, щепити (Псалми 94(95): ⁷ Він наш Бог, а ми люди Його пасовиська й отара руки Його. Сьогодні, коли Його голос почуєте, ).

³⁰ І земній усій звірині і всьому птаству небесному, і кожному, що плазує по землі, що душа в ньому жива, уся зелень яринна на їжу для них. І сталось.

Звернімо увагу: 1) ярина не весняного людського сіяння, а осіннього самосіву, так саме дерево – що розсіває насіння без людського втручання(Буття 1 : ^11-12); не порали, не сіяли, не садили, не щепили;

2) земна уся звірина і все птаство небесне, і кожне, що плазує по землі, що душа в ньому жива, вже були, але, стосовно людини тієї, що для життя в раю, все живе починається заново – з Єви (Буття 3 : ²⁰ І назвав Адам ім'я своїй жінці: Єва, бо вона була мати всього живого.), якій, жити вічно – ще було рано.

Буття 2 : ¹ І були скінчені небо й земля, і все воїнство їхнє. ² І скінчив Бог дня сьомого працю Свою, яку Він чинив. І Він відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї, яку був чинив. ³ І поблагословив Бог день сьомий, і його освятив, бо в нім відпочив Він від усієї праці Своєї, яку, чинячи, Бог був створив.

⁴ Це ось походження неба й землі, коли створено їх, у дні, як Господь Бог сотворив небо та землю.

Звернімо увагу: 1) це — також є  висновком вже описаному створенню, який підтверджує, що ми правильно дослідили, і ще — це є черговість дій, починаючи з часу, коли людина вже була створена.

2)вислів „створено їх, у дні, як Господь Бог сотворив” та наступний опис походження — певне визначають довготу походження творива.

 ⁵ І не було на землі жодної польової рослини, і жодна ярина польова не росла, бо на землю дощу Господь Бог не давав, і не було людини, щоб порати землю.

Звернімо увагу, — явно, що поля, обробленого людиною і рослин чи злаків нею вирощених, не було. І настановити ще її не було кому Йова 11 : 12 Тож людина порожняя мудрішає, хоч народжується, як те дике осля!

 ⁷ І уформував (не «створив», бо тут слово в оригіналі не таке, як слово «створив» у віршах 1 :7, 1 : 26, бо по гебрайському, якщо дослідити таке ж, як у цім вірші, слово, де воно є в інших віршах Біблії, наприклад, Захарiя 12 : ¹… — воно має значення: уформував») Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, і стала людина живою душею

Звернімо увагу: 1) уформував — це гебрайський  ПРАВИЛЬНИЙ, цього слова, ПЕРЕКЛАД, бо в оригіналі слова, що мають визначення — створив, відрізняються, а ЦЕ СЛОВО (точно таке, як у вірші 1: ⁷ Буття) БІБЛІЄЮ утлумачене ТАК:  Захарiя 12 : ¹ ... Говорить Господь, що небо напнув та землю заклав, і вформував дух людині у нутрі її,  —  є й інші випадки такого перекладу, див. нижче і у Біблії;

2) до того створена людина ще не була живою душею 1 Коринтян 15 : ⁴⁵ Так і написано: Перша людина Адам став душею живою…, тобто є потреба формувати її дух, спочатку людський, і є (1 : ²⁴) завдання землі видати живу душу, ^26-27 створено людину – подобу богам, бо хоч до цього була душа жива – вже не плазуюча, хоч вигляд вже, певне, мала людський, але ж ще звіроподібна духом, яка, хоч панувала, але й боялася усього, крім Творця, бо не могла бачити Дух і не могла знати, що вона є чиєсь, а не власне(як у природі) твориво…;

3) звичайно формування відбувається з уже створеного. Наприклад, ось так -  Iсая 43 : ¹ А тепер отак каже Господь, що створив тебе, Якове, і тебе вформував, о Ізраїлю: Не бійся, бо Я тебе викупив, Я покликав ім'я твоє, Мій ти! ⁷ і кожного, хто тільки зветься Іменням Моїм, і кого Я на славу Свою був створив, кого вформував та кого Я вчинив. ²¹ Цей народ Я Собі вформував, він буде звіщати про славу Мою. Iсая 44 : ² Так говорить Господь, що тебе учинив і тебе вформував від утроби, і тобі помагає: Не бійся, рабе Мій, Якове, і Єшуруне, якого Я вибрав! (З останнього вірша  можна дійти також висновку, що формування не відбувається раптом чи випадково, а довго і винятково, з вибраного із створеного, бо ж навіть щоб формувати програму для компютера, то треба багато чого, тим паче дух людині в її нутрі. Римлян 11 : 24 Бо коли ти відтятий з оливки, дикої з природи, і проти природи защеплений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прищепляться до своєї власної оливки? Iсая 45 :  ⁸ Спустіть росу згори, небеса, а із хмар хай спливе справедливість! Хай земля відкривається, і хай породить спасіння та правду, хай разом ростуть! Я, Господь, це вчинив!  Єремії 3 : 4 Чи ж кликати віднині не будеш до Мене: Отче мій, Ти юнацтва мого Провідник! 19 І Я був подумав: як поставлю тебе Я посеред синів і дам тобі край пожаданий, найкращу спадщину народів? І Я думав: ви будете звати Мене: Мій Отче, і не відвернетеся ви від Мене.);

4) Слово Боже попередніх віршів показало вже, яким шляхом відбулося становлення людини живою душею; зауважимо, що людини, корінь якої ще був з таким самим духом, як і у решти живих душ, які походять з землі, бо ще майже нічого не вміла робити, що дуже добре видно з наступних трьох віршів: ^{8, 9} та ¹⁵, хоч вигляд мала подібно Богу і завдаток Духу Божого.

5) ПОРОХ  в Біблії — є визначеним місцем походження створінь земних з низьким духом.  Екклезiяст 3 : ¹⁸ Я сказав був у серці своєму: Це для людських синів, щоб Бог випробовував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті звірі, ¹⁹ бо доля для людських синів і доля звірини однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищости людям, марнота бо все!... ²⁰ Все до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху... ²¹ Хто те знає, чи дух людських синів підіймається вгору, і чи спускається вділ до землі дух скотини?

⁸ І насадив Господь Бог рай ув Едені на сході, і там осадив людину, що її Він створив.

⁹ І зростив Господь Бог із землі кожне дерево, принадне на вигляд і на їжу смачне, і дерево життя посеред раю, і дерево Пізнання добра і зла.

¹⁵ І взяв Господь Бог людину, і в еденському раї вмістив був її, щоб порала його та його доглядала.  

Звернімо увагу: 1) взяв звідкись і осадив-вмістив людину - Адама, яку Він десь і колись створив.

2) Сам Бог в саду  зростив принадне та смачне дерево, бо хоч люди вже давно були (знаємо з попередніх віршів книги Буття і дізнаємося далі по тексту – див. вірші 1 : ²⁶, 4 :  ^{14-17, 26})  та не було ще людини, яка вміла би це робити, бо ті яблуні, котрі самі сіються, смачних плодів не родять, хоч їсти їх можна, а щоб доручити це людині уформованій Богом – Адаму, то вона ні злого, ні доброго ще не бачила і чи буде слухняною, невідомо. Підтвердження цьому у Біблії — 1 Коринтян 15 : ³⁶ Нерозумний, що ти сієш, те не оживе, як не вмре. ³⁷ І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зерно, яке трапиться, пшениці або чого іншого, ³⁸ і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зерняті тіло його. ³⁹ Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в людей, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташок, та інше у риб. ⁴⁰ Є небесні тіла й тіла земні, але ж інша слава небесним, а інша земним.  ⁴⁴ сіється тіло звичайне, встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне. ⁴⁵ Так і написано: Перша людина Адам став душею живою, а останній Адам то дух оживляючий. ⁴⁶ Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне. ⁴⁷ Перша людина з землі, земна, друга Людина із неба Господь. ⁴⁸ Який земний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні. ⁴⁹ І, як носили ми образ земного, так і образ небесного будемо носити.  Зі змісту останнього вірша, на фоні трьох віршів: ^{8, 9} та ¹⁵ другого розділу книги Буття, випливає, що: 1)  Адам носив образ земного і 2) не носив ще образ небесного, хоч і був створеним на подобу Божу. Єремії 2 : ²¹ А Я ж посадив був тебе виноградом добірним, увесь він насіння правдиве! І як ти змінилась Мені на виродка винограду чужого?  — якого? Винограду  у Єзекеїля 17 : 3-10,  що вирвуть коріння, яке потягнеться живитися з не того насадження;

¹⁶ І наказав Господь Бог Адамові, кажучи: Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти. ¹⁷ Але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!

Зауважмо, що Бог казав правду, бо пізнавши добро і зло людина з природи, котра добра від зла не знала навіть відрізнити, така гине Єремії 11 : ¹⁶ Оливка зелена, гарна плодом хорошим, так кликнув Господь твоє ймення. Але з шумом великого вітру огонь запалився круг неї, і галузки її поламаються!, а якщо родиться згори - бог. Але ще ж треба навчитися зло відділяти, перемагати зло добром. Отже, до цього ще далеко.

¹⁸ І сказав Господь Бог: Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього. Зауважмо, що Бог жінки не мав, і навпаки, зауважимо, що — земне створіння не жило без жінки.

¹⁹ І вчинив Господь Бог із землі всю польову звірину, і все птаство небесне, і до Адама привів, щоб побачити, як він їх кликатиме. А все, як покличе Адам до них, до живої душі воно ймення йому.  Зауважмо, що коли Бог вчинив звірину та птаство ми знаємо з попередніх віршів, але там тим душам, створеним до Адама, Бог не дав кликати; і у звірини душа живою Богом зветься, а у людини вона мертва аж до моменту, коли до неї Слово Боже було; і душі живої, яку благословив на початку Бог, до Адама не привів Бог, а тільки: звірів, птахів і худобу; вірогідно, що одну душу живу Господь таки привів Адамові, Єву, яка могла бути з його покоління(ребра) земного, з якого і він зроблений Богом .

²⁰ І назвав Адам імена всій худобі, і птаству небесному, і всій польовій звірині. Але Адамові помочі Він не знайшов, щоб подібна до нього була. ²¹ І вчинив Господь Бог, що на Адама спав міцний сон, і заснув він. І Він узяв одне з ребер його, і тілом закрив його місце. ²² І перетворив Господь Бог те ребро, що взяв із Адама, на жінку, і привів її до Адама. 23 І промовив Адам: Оце тепер вона кість від костей моїх, і тіло від тіла мого. Вона чоловіковою буде зватися, бо взята вона з чоловіка. 24 Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом. ²⁵ І були вони нагі обоє, Адам та жінка його, і вони не соромились.  

Звернімо увагу: 1) ці люди (Богом створені Адам та Єва) мали завдаток Духу Божого (2 Коринтян 1 : ²² Який і назнаменував нас, і в наші серця дав завдаток Духа. 5 : ⁴ Бо ми, знаходячися в цьому наметі, зітхаємо під тягарем, бо не хочемо роздягтися, але одягтися, щоб смертне пожерлось життям. ⁵ А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завдаток Духа); але й мали знання деякі земні, бо Адам знав, що то є батько і мати, що то є родина, що то є пристати до жінки — а звідки?

2)  створені Богом люди мали би зацікавитися, чому такі ж на вигляд як вони, але Боги не голі, зацікавитися чому Боги знають що можна а що ні, а вони не знають... але  не зацікавилися;

3)то чи можна вважати Адама вже за сина Божого? — Ні! Римлян 8 :  ¹³ бо коли живете за тілом, то маєте вмерти, а коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити. ¹⁴ Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі; ¹⁵ бо не взяли ви духа неволі знов на страх, але взяли ви Духа синівства, що через Нього кличемо: Авва, Отче! ¹⁶ Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми діти Божі. Ми ж спостерігаємо, що Адам не водився ще Духом Божим Івана 15 : 1 Я правдива Виноградина, а Отець Мій Виноградар. 6 Коли хто перебувати не буде в Мені, той буде відкинений геть, як галузка, і всохне. І громадять їх, і кладуть на огонь, і згорять., а спокушувався духом сатани; не вмертвив ше Адам духом своїм тілесних вчинків: пожадливості, похоті і спокуси, то ж і його поколінню ще багато належало згоріти Обя’явлення 19 :  ¹⁹ І я побачив звірину, і земних царів, і війська їхні, зібрані, щоб учинити війну з Тим, Хто сидить на коні, та з військом Його. ²⁰ І схоплена була звірина, а з нею неправдивий пророк, що ознаки чинив перед нею, що ними звів тих, хто знамено звірини прийняв і поклонився був образові її. Обоє вони були вкинені живими до огняного озера, що сіркою горіло...

4) і Бог дозволяє статися далі наступному Ісаї 2 : ²² Відкинься ж собі від людини, що віддих у носі її, бо защо її поважати? 42 :   ⁵ Говорить отак Бог, Господь, що створив небеса і їх розтягнув, що землю простяг та все те, що із неї виходить, що народові на ній Він дихання дає, і духа всім тим, хто ходить по ній.  Еклізіяст 3 : ¹⁸ Я сказав був у серці своєму: Це для людських синів, щоб Бог випробовував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті звірі, ¹⁹ бо доля для людських синів і доля звірини однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищости людям, марнота бо все!... ²⁰ Все до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху...

Буття 3 :

¹ Але змій був хитріший над усю польову звірину, яку Господь Бог учинив. І сказав він до жінки: Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю? ⁵ Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло.

Звернімо увагу:1) певне найперше пізнають, що є не лише кислі, а й солодкі бувають яблука;

2) зі змісту тексту явне те, що Адам і Єва знали про існування Богів, що боги переважають людину знаннями, але змій, хитріший за звірину, спокушує жінку — бо вона ще спокуслива;

3) і що ж Бог робить далі.

 ⁷ І розкрилися очі в обох них, і пізнали, що нагі вони. І зшили вони фігові листя, і зробили опаски собі.

Звернімо увагу: 1) певне з цієї поведінки Адама і Єви явний висновок, що вони зрозуміли нарешті, що не такі, як ті, що бігають по землі голими.

2) Але, з того, якою вони одежею уподобили себе Богам, ясно було, що рівняти з Богами їх, знанням життя вічного, ще було зарано.

3) Бо щоб мати дух навіть людини, треба пожити на землі — Юди 1 : ¹⁹ ...тілесні, що духа не мають.

4) Але й навіть мати дух людини, то це ще не означає мати Духа Божого, бо — 1 Коринтян 2 : ¹¹ Хто бо з людей знає речі людські, окрім людського духа, що в нім проживає? Так само не знає ніхто й речей Божих, окрім Духа Божого. Отже та людина знає речі людські, котра має людського духа, що в ній проживає (так само, знає речі Божі той, хто має Духа Божого) 1 Петра 3 : ⁴ але захована людина серця в нетлінні лагідного й мовчазного духа, що дорогоцінне перед Богом. 2Петра 3 : 12 Вони, немов звірина нерозумна, зроджена природою на зловлення та загибіль, зневажають те, чого не розуміють, і в тлінні своїм будуть знищені

5) Звідси, щоб мати людського тліного духа, треба пожити на землі, а Адам не жив на землі до створення його, то як було йому давати вже нетліного Духа Божого усього? Марка 7 : 20 А далі сказав Він: Що з людини виходить, те людину опоганює. 21 Бо зсередини, із людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства, 22  перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум. 23 Усе зле це виходить зсередини, і людину опоганює! — це риси явно притаманні звірині. І ось пояснення цьому: Марка 4 : ²⁶ І сказав Він: Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насіння, ²⁷ і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає паростки та росте, хоч не знає він, як. ²⁸ Бо родить земля сама з себе: перше вруна, потім колос, а тоді повне збіжжя на колосі. ²⁹ А коли плід доспіє, зараз він посилає серпа, бо настали жнива.

¹⁴ І до змія сказав Господь Бог: За те, що зробив ти оце, то ти проклятіший над усю худобу, і над усю звірину польову! На своїм череві будеш плазувати, і порох ти їстимеш у всі дні свойого життя.

Зауважмо, чи могла Єва, втриматися, щоб не спокусити Адама, будучи не вчиненою, як Адам, дещо знаючим від Творця і майже нічого не знаючи про лукавства  роду зміїного, а вчиненою інакше, з його ребра? Тобто, вірогідно, маючи природний інстинкт, який жив у цім ребрі, бо й Адам із пороху земного зроблений, тобто, щодо пороху – тіла, як і все, що видала земля, лише мав вже завдаток Духу. 

15 І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту.

16 До жінки промовив: Помножуючи, помножу терпіння твої та болі вагітности твоєї. Ти в муках родитимеш діти, і до мужа твого пожадання твоє, а він буде панувати над тобою.

19 У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, і до пороху вернешся

20 І назвав Адам ім’я своїй жінці: Єва, бо вона була мати всього живого.

Звернімо увагу: 1)ворожнеча між насінням зміїним і насінням матері усього живого, що почалося від Єви; доречно згадати й два засадження, у Єзекеїля 17 : 3-10, де йдеться  що вирвуть коріння те, яке потягнеться живитися з не того насадження; власне й Ісус Христос (який в нас а ми в Ньому)  має таке ж завдання: Псалми 2 : 9 Ти їх повбиваєш залізним жезлом, потовчеш їх, як посуд ганчарський...  Ісаї  6 : 12 І віддалить людину Господь, і буде велике опущення серед землі... 13 І коли позостанеться в ній ще десята частина, вона знову спустошена буде... Але мов з теребинту й мов з дубу, зостанеться в них пень по зрубі, насіння бо святости пень їхній! 5 : ⁶ Перед очима Твоїми не втримаються гультяї, всіх злочинців ненавидиш Ти. ⁷ Погубиш Ти неправдомовців, кровожерну й підступну людину обридить Господь. 10(11) : ⁶ Він спустить дощем на безбожних горюче вугілля, огонь, і сірку, і вітер гарячий, це частка їхньої чаші. ⁷ Бо Господь справедливий, кохає Він правду, праведний бачить обличчя Його!

2)чому вони воюють (описано у коментарях 4 та 5 до вірша ²⁷ Буття 1), бо людина, то два різні роди з різного насіння, і хоч подібного походження та різного садження, і кожний з тих двох родів, живлення обирає собі таке, до якого тягнеться їхнє коріння і яке вибирали собі насіння; і коли обирається живлення не від того садження, то виривається все, і коріння, і гілля, і плід. А коли обрали від того садження, то Господар лише обрізає... на користь, на збудування, щоб дерево гарне було і  плоди щоб були добрі. Таке переродження роду у рід можливе і під силу лише Господу Богу (Матвія 3 : ⁷ Як побачив же він багатьох фарисеїв та саддукеїв, що приходять на хрищення, то промовив до них: Роде зміїний, хто вас надоумив утікати від гніву майбутнього? І, приємно вражений, напоумляє Іван фарисеїв тих, що додумалися нарешті прийти: 5 : 48 Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!). Такий процес переродження з тілесного у духовне набагато складніший, ніж переродження гусені у метелика через смерть, або у солітера, цикл існування якого є у повітрі, воді, землі, і у живих організмах (Йов 4 : ¹⁹ Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені! ²⁰ Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди... ²¹ Слава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!... 10 : ³ Чи це добре Тобі, що Ти гнобиш мене, що погорджуєш творивом рук Своїх, а раду безбожних освітлюєш? Звернімо увагу, що тут безбожні, наче не твориво рук Бога, а безпомічні  мешканці глиняних хат. Натомість, гноблений Йов, вже добре пізнав у Чиїх він руках,  просить поміч у Творця  ⁸ Твої руки створили мене і вчинили мене, потім Ти обернувся і губиш мене... ⁹ Пам'ятай, що мов глину мене обробив Ти, і в порох мене обертаєш.  ¹¹ Ти шкірою й тілом мене зодягаєш, і сплів Ти мене із костей та із жил. ¹² Життя й милість подав Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа. Звернімо увагу, що й тут те саме, та ще виразніше про дух, як життя й милість.);

3) мати всього живого (цього – вже із завдатком Духу Небесного) Єва, а не Адам, якого першим на землі створив Бог, бо він спокусився земним,  ще не знаючи – не відчуваючи земного зла і взагалі зла. І Єва з його ребра (тому теж із завдатком Духу Небесного) також нестійкою була, але вона вибрала пізнати життя зеине, з його добром і злом. Хибно, бо через спокусу, бо хибно, маючи задаток Божого розуму, жити земними задоволеннями, давши волю похоті природній. Все ж, що прагнула пізнати, то стала матір’ю усього живого, але ще того, про яке – деяке, ще й Ісус Христос скаже: „лиши мертвим мерця хоронити” (Йов 10 :  ²¹ поки я не піду й не вернуся! до краю темноти та смертної тіні, ²² до темного краю, як морок, до тьмяного краю, в якому порядків нема, і де світло, як темрява... Звернімо увагу, що повертатися Йов має, навіть, якби не попав у милість до Бога - грішником, не гнити, як тіло плоті, але жити у гіршому світі, в краю темноти, при світлі, і смертної тіні. 12 : ⁷ Але запитай хоч худобу і навчить тебе, і птаство небесне й тобі розповість.  ⁸ Або говори до землі й вона вивчить тебе, і розкажуть тобі риби морські. ⁹ Хто б із цього всього не пізнав, що Господня рука це вчинила? ¹⁰ Що в Нього в руці душа всього живого й дух кожного людського тіла? 13 : ²⁵ Чи Ти будеш страхати завіяний вітром листок? Чи Ти соломину суху будеш гнати? 14 : ⁷ Бо дерево має надію: якщо буде стяте, то силу отримає знову, і парост його не загине;  ⁸ якщо постаріє в землі його корінь і в поросі вмре його пень,  ⁹ то від водного запаху знов зацвіте, і пустить галуззя, немов саджанець!  ¹⁰ А помре чоловік і зникає, а сконає людина то де ж вона є?...  ¹¹ Як вода витікає із озера, а річка спадає та сохне, ¹² так і та людина покладеться й не встане, аж до закінчення неба не збудяться люди та не прокинуться зо сну свого...  ¹³ О, якби Ти в шеолі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки минеться Твій гнів, коли б час Ти призначив мені, та й про мене згадав! ¹⁴ Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати надію по всі дні свойого життя, аж поки не прийде заміна для мене! ²² Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньому, коли в ньому душа тоді тужить... ОТЖЕ шеол, то місце, де може перебувати тіло й душа, які є й у тварин так саме, як і у людей. Але й ті можуть ожити і можуть не ожити а згнити, залежно, як хоче Бог); 

4) хоч з віршу очевидно, що у Адама і Єви була нагода не вертатися в землю, звідки були взяті (див. вірші 19 та ²³), а ретельно слухаючись Бога, не спокушуючись мудрістю земною-зміїного роду і не спокушуючи одне одного, не знаючи зла,  набувати права  потрапити, з життя в раю — жити вічно. Проте вибрали терпіти жала життя земного, ради земних нікчемних задоволень, аж до часу, коли земні муки навчать необхідності стерти мудру зміїну голову (що володіє не переродженими душами людей) досвідом мук своїх, і від тих мук прагнучи Божого милосердя і набуваючи Божого розуму, Божого Духу... – ставати вартими життя вічного.

5) Бог (у вірші 16) помножує болі вагітності, певне, що вони були тоді і там, природні, але були не такі важкі, як це у людей сучасних.

²² І сказав Господь Бог: Ось став чоловік, немов один із Нас, щоб знати добро й зло. А тепер коли б не простяг він своєї руки, і не взяв з дерева життя, і щоб він не з'їв, і не жив повік віку.

Звернімо увагу: 1) у Біблії Бог прагне становлення людини вартою вічного життя і бачимо у Писанні, що перші Божі Сини переважно живуть довго, але не важко здогадатися, чому Бог не торопиться дати людині (навіть Богом уформованій - Адаму) пізнати все і негайно, бо очевидно й те, що ще рано й досі дати людині знання життя вічного.  

2) Бо й Христоса не всі розуміли — Матвія 8 : ²² А Ісус йому каже: Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх! – певне, що й сьогодні не кожен віруючий готовий це розуміти 1 Коринтян 3 :  ⁶ Я посадив, Аполлос поливав, Бог же зростив, ⁷ тому ані той, хто садить, ані хто поливає, є щось, але Бог, що родить! ⁸ І хто садить, і хто поливає одне, і кожен одержить свою нагороду за працею своєю! ⁹ Бо ми співробітники Божі, а ви Боже поле, Божа будівля. Ефесян 2 : ³ між якими й усі ми проживали колись (тобто і Адам) у пожадливостях нашого тіла, як чинили волю тіла й думок, і з природи були дітьми гніву, як і інші, ⁵ і нас, що мертві були через прогріхи. Юди 1 : ¹⁰ А ці зневажають, чого не знають; а що знають із природи, як німа звірина, то й у тому псуються.

²³ І вислав його Господь Бог із еденського раю, щоб порати землю, з якої узятий він був.

Звернімо увагу: 1) узятий Адам був із іншої землі – не еденського раю, і порати тепер мав ту, з якої був узятий; Біблія це пояснює тим, що – Луки 16 : ⁸   сини цього світу в своїм поколінні мудріші, аніж сини світла; Псалми 104(103) : ³⁰ Посилаєш Ти духа Свого вони творяться, і Ти відновляєш обличчя землі.

3) мудріші, бо зло вони пізнавали на собі постійно, а там де є зло, швидше дійде, що є добро;

4) тяжкою працею і земними клопотами й бідами - жахами і смертю треба судити людину, щоб пізнавала на своїх вчинках ціну вчинків і покаялася та відмовилася чинити злі а стала прагнути чинити добрі — 2 Петра 3 : ⁷ А теперішні небо й земля заховані тим самим словом, і зберігаються для огню на день суду й загибелі безбожних людей. ⁸ Нехай же одне це не буде заховане від вас, улюблені, що в Господа один день немов тисяча років, а тисяча років немов один день! ¹⁷ Тож ви, улюблені, знаючи це наперед, стережіться, щоб не були ви зведені блудом безбожних і не відпали від свого вгрунтування Юди 1 : ¹⁰ А ці зневажають, чого не знають; а що знають із природи, як німа звірина, то й у тому псуються.

 ²⁴ І вигнав Господь Бог Адама. А на схід від еденського раю поставив Херувима і меча полум'яного, який обертався навколо, щоб стерегти дорогу до дерева життя.  

Звернімо увагу – стерегти від кого? Відповідь див. коментар до 4 : ^14-17 або ось Юди 1 : ¹⁰ А ці зневажають, чого не знають; а що знають із природи, як німа звірина, то й у тому псуються.

 Буття 4 :

¹ І пізнав Адам Єву, жінку свою, і вона завагітніла, і породила Каїна, і сказала: Набула чоловіка Господа.

Звернімо увагу: 1) не торопився Адам, після, як відкрилися їм очі, пізнавати Єву у раю, але торопився радше ховати свій сором, набутий не з землі, а з Божого яблучка;

2)  але сором не зупинив вигнаних їх, бо за межами раю Єва завагітніла, бо за раєм це природно — Юди 1 : ¹⁰ А ці зневажають, чого не знають; а що знають із природи, як німа звірина, то й у тому псуються. ;

 3) все ж, явно не по природному каже Єва — набула чоловіка Господа; а чи й сьогодні багато хто розуміє це так?

² А далі вона породила брата йому Авеля. І був Авель пастух отари, а Каїн був рільник. ³ І сталось по деякім часі, і приніс Каїн Богові жертву від плоду землі. ⁴ А Авель, він також приніс від своїх перворідних з отари та від їхнього лою. І зглянувся Господь на Авеля й на жертву його, ⁵ а на Каїна й на жертву його не зглянувся. І сильно розгнівався Каїн, і обличчя його похилилось. ⁶ І сказав Господь Каїнові: Чого ти розгнівався, і чого похилилось обличчя твоє? ⁷ Отож, коли ти добре робитимеш, то підіймеш обличчя своє, а коли недобре, то в дверях гріх підстерігає. І до тебе його пожадання, а ти мусиш над ним панувати. ⁸ І говорив Каїн до Авеля, брата свого. І сталось, як були вони в полі, повстав Каїн на Авеля, брата свого, і вбив його. ⁹ І сказав Господь Каїнові: Де Авель, твій брат? А той відказав: Не знаю. Чи я сторож брата свого? ¹⁰ І сказав Господь: Що ти зробив? Голос крови брата твого взиває до Мене з землі. ¹¹ А тепер ти проклятий від землі, що розкрила уста свої, щоб прийняти кров твого брата з твоєї руки. ¹² Коли будеш ти порати землю, вона більше не дасть тобі сили своєї. Мандрівником та заволокою будеш ти на землі. ¹³ І сказав Каїн до Господа: Більший мій гріх, аніж можна знести. ¹⁴ Ось Ти виганяєш сьогодні мене з цієї землі, і я буду ховатись від лиця Твого. І я стану мандрівником та заволокою на землі, і буде, кожен, хто стріне мене, той уб'є мене. ¹⁵ І промовив до нього Господь: Через те кожен, хто вб'є Каїна, семикратно буде пімщений. Вмістив Господь знака на Каїні, щоб не вбив його кожен, хто стріне його.

Звернімо увагу: 1) Каїн схаменувся, зрозумів тяжкість злочину – вбивство брата Авеля;

2) Каїн і Бог у трьох підряд віршах Біблії кажуть, що хтось був на землі тоді крім Каїна і не один а багато було тих, хто могли його вбити, для них Бог навіть знака вмістив на Каїнові.

¹⁶ І вийшов Каїн з-перед лиця Господнього, й осів у країні Нод на схід від Едену.

¹⁷ І Каїн пізнав свою жінку, і стала вона вагітна, і вродила Еноха. І збудував він місто, і назвав ім'я тому містові, як ім'я свого сина: Енох.

Звернімо увагу: 1) про яку країну мова?

2) Скільки ще було таких країн?

3) Звідки взялася жінка Каїну?

4) Для кого місто будував Каїн, хіба для одного сина будують місто, і хто те місто будував, адже один Каїн міста не збудує?

5) Такі запитання Біблія пояснює у Буття 6 (див. нижче), з урахуванням суті попередніх і наступних віршів.

Буття 5 :

¹ Оце книга нащадків Адамових. Того дня, як створив Бог людину, Він її вчинив на подобу Божу. ³ І жив Адам сто літ і тридцять, та й сина породив за подобою своєю та за образом своїм, і назвав ім'я йому: Сиф. (1 хронiк 1 : ¹ Адам, Сиф, Енош, ² Кенан, Магалел'їл, Яред, ³ Енох, Метушелах, Ламех, ⁴ Ной, Сим, Хам та Яфет — Звернімо увагу: Каїна, у цім вірші,  у цім родоводі — нема)   ²⁴ І ходив із Богом Енох, і не стало його, бо забрав його Бог.

Звернімо увагу:  1) Порівняймо розвиток Еноха з першим Адамом — Юди 1 : ¹⁴ Про них же звіщав був Енох, сьомий від Адама, і казав: Ось іде Господь зо Своїми десятками тисяч святих, ¹⁵ щоб суд учинити над усіма, і винуватити всіх безбожних за всі вчинки безбожности їхньої, що безбожно накоїли, та за всі жорстокі слова, що їх говорили на Нього безбожні грішники.¹⁶ Це ремствувачі, незадоволені з долі своєї, що ходять у своїх пожадливостях, а уста їхні говорять чванливе; вони вихваляють особи для зиску! До євреїв 11 : ⁵ Вірою Енох був перенесений на небо, щоб не бачити смерти.

2) Коли відбувалися події і як вже досконалим був Енох – бог!

3) ОТЖЕ, АДАМ І ЙОГО СИНИ — БОЖІ СИНИ! АЛЕ, ЯКІ? Каїн – вигнаний, Авель – вбитий, Сиф, Енош, Кенаф, Магалал’їл, Яред, Енох ...; про це у Біблії не двозначно сказано — (Буття 2 : ^7-8, 3 : ^{5, 22}; 4 : ^1,7,25-26; 5 : ^1,3,24 – тут наведені) Луки 16 : ⁸ ...Бо сини цього світу в своїм поколінні мудріші, аніж сини світла. Івана 10 : ³⁴ Відповів їм Ісус: Хіба не написано в вашім Законі: Я сказав: ви боги? ³⁵ Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було, а Писання не може порушене бути, Псалми 81(82) : ¹ Бог на Божім зібранні стоїть, серед богів Він судить: ² Аж доки ви будете несправедливо судити, і доки будете ви підіймати обличчя безбожних? ³ Розсудіте нужденного та сироту, оправдайте убогого та бідаря, ⁴ порятуйте нужденного та бідака, збережіть з руки несправедливих! ⁵ Не пізнали та не зрозуміли, у темряві ходять вони... Всі основи землі захитались...   ⁶ Я сказав був: Ви боги, і сини ви Всевишнього всі, ⁷ та однак повмираєте ви, як людина, і попадаєте, як кожен із вельмож.

            Звернімо  увагу на те, що: 3.1) були боги і були безбожні, яких точно богами не назвеш;

            3.2) були несправедливі, яких теж богами не назвеш;

3.3) від тих, хто були богами, Бог, картаючи їх, вимагав справедливо судити, а не від безбожних чи несправедливих і не від вельмож, яких прямо не богами назвав Бог Захарія 11 : 4 Так говорить Господь, мій Бог: Паси ти отару, яка на заріз; 

3.4) але очевидно й те, що боги ще самі були не стійкі у вірності Богу, спокушалися.

4) Весь родовід Ісуса – сини Божі, лиш одні вдалі, інші не так  — Луки 3 : ²³ А Сам Ісус, розпочинаючи, мав років із тридцять, бувши, як думано, сином Йосипа, Ілія, ^24-37 сина Матусалового, сина Енохового, сина Яретового, сина Малелеїлового, сина Каїнамового, ³⁸ сина Еносового, сина Ситового, сина Адамового, Сином Божим.

5) Але не тільки родовід Ісуса - сини Божі. — Римлян 8 :  ¹² Тому то, браття, ми не боржники тіла, щоб жити за тілом; ¹³ бо коли живете за тілом, то маєте вмерти, а коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити. ¹⁴ Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі; ¹⁵ бо не взяли ви духа неволі знов на страх, але взяли ви Духа синівства, що через Нього кличемо: Авва, Отче! ¹⁶ Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми діти Божі. Йов 38 : 4 Де ти був, коли землю основував Я? Розкажи, якщо маєш знання! 5 Хто основи її положив, чи ти знаєш? 7 коли разом співали всі зорі поранні та радісний окрик здіймали всі Божі сини? До євреїв 7 : ¹ Бо цей Мелхиседек, цар Салиму, священик Бога Всевишнього, що був стрів Авраама, як той вертався по поразці царів, і його поблагословив. ² Авраам відділив йому й десятину від усього, найперше бо він визначає цар правди, а потім цар Салиму, цебто цар миру. ³ Він без батька, без матері, без родоводу, не мав ані початку днів, ані кінця життя, уподобився Божому Сину, пробуває священиком завжди. ⁴ Побачте ж, який він великий, що йому й десятину з добичі найліпшої дав патріярх Авраам! ⁵ Ті з синів Левієвих, що священство приймають, мають заповідь брати за Законом десятину з народу, цебто з братів своїх, хоч і вийшли вони з Авраамових стегон. ⁶ Але цей, що не походить з їхнього роду, десятину одержав від Авраама, і поблагословив того, хто обітницю мав. ⁷ І без усякої суперечки більший меншого благословляє. ¹³ Бо Той, що про Нього говориться це, належав до іншого племени, з якого ніхто не ставав був до жертівника. ¹⁴ Бож відомо, що Господь наш походить від Юди, а про це плем'я, про священство його, нічого Мойсей не сказав. Юди 1 : ¹⁴ Про них же звіщав був Енох, сьомий від Адама, і казав: Ось іде Господь зо Своїми десятками тисяч святих, ¹⁵ щоб суд учинити над усіма, і винуватити всіх безбожних за всі вчинки безбожности їхньої, що безбожно накоїли, та за всі жорстокі слова, що їх говорили на Нього безбожні грішники.  Римлян 8 : ¹⁵ взяли ви Духа синівства... ²⁹ щоб були подібні до образу Сина Його, щоб Він був перворідним поміж багатьма братами. Луки 6 : ^35-36 любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте не ждучи нічого, – і ваша це нагорода великою буде, і синами Всевишнього станете ви, добрий бо Він до невдячних і злих!

6) Чому ж, коли Бог хоче кожен народ зробити народом Божим,  людина (і безбожна і побожна) тяжко до цього йде, іноді падає, іноді йде у зворотний бік?  І цьому відповідь у Біблії є.

Буття 6 : ¹ І сталося, що розпочала людина розмножуватись на поверхні землі, і їм народилися дочки.

Звернімо увагу на те,  коли і яка розпочала людина розмножуватися, народжувати дочок? Від Адама, чи раніше? І слідкуймо, що з цього приводу каже Біблія.

² І побачили Божі сини людських дочок, що вродливі вони, і взяли собі жінок із усіх, яких  вибрали. Дослідімо, хто ті були Божі Сини і зробімо висновок, хто були людські дочки.

³ І промовив Господь: Не буде Мій Дух перемагатися в людині навіки, бо блудить вона. Вона тіло, і дні її будуть сто і двадцять літ.

Звернімо увагу: 1) що тоді ще певний час одночасно жили і ті, хто біля 120 років тривалість віку мав, і ті, хто по багато сотень років жив за вік (див. Буття 11 : ¹⁰);

2) знову ж, якщо була така різниця, то очевидно, що ті, хто жили багато сотень літ були у Божім дусі – богами, а ті, хто вже не мав такого віку ставали знову людьми, або були ними. Еклізіяст 3 : ¹⁵ Що є, то було вже воно, і що статися має було вже, бо минуле відновлює Бог ! ¹⁸ Я сказав був у серці своєму: Це для людських синів, щоб Бог випробовував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті звірі, ¹⁹ бо доля для людських синів і доля звірини однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищости людям, марнота бо все!... ²⁰ Все до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху... 4 : ¹⁶ Немає кінця всьому людові, всьому, що був перед ним, та й наступні не втішаться ним, бо й це теж марнота та ловлення вітру!...

⁴ За тих днів на землі були велетні, а також по тому, як стали приходити Божі сини до людських дочок. І вони їм народжували, то були силачі, що славні від віку.

Звернімо увагу: 1) є людські – велетні, є Божі сини одночасно на землі (Йов 38 :  ⁴ Де ти був, коли землю основував Я? Розкажи, якщо маєш знання! ⁶ У що підстави її позапущувані, або хто поклав камінь наріжний її, ⁷ коли разом співали всі зорі поранні та радісний окрик здіймали всі Божі сини? ¹² Чи за своїх днів ти наказував ранкові? Чи досвітній зорі показав її місце, ¹³ щоб хапалась за кінці землі та посипались з неї безбожні? ¹⁴ Земля змінюється, мов та глина печатки, і стають, немов одіж, вони! ¹⁵ І нехай від безбожних їх світло відійметься, а високе рамено зламається! ¹⁶ Чи ти сходив коли аж до морських джерел, і чи ти переходжувався дном безодні?  ¹⁷ Чи для тебе відкриті були брами смерти, і чи бачив ти брами смертельної тіні? ¹⁸ Чи широкість землі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш це все! ¹⁹ Де та дорога, що світло на ній пробуває? А темрява де її місце, ²⁰ щоб узяти її до границі її, і щоб знати стежки її дому? ²¹ Знаєш ти, бо тоді народився ж ти був, і велике число твоїх днів! ³³ Чи ти знаєш устави небес? Чи ти покладеш на землі їхню владу?);

2)зрозуміло, що розпочала людина - велетень земна і Божа-богоподібна  розмножуватися не однаково, і очевидно, що ті, хто були Божі Сини появилися пізніше;

 3) велети на землі були двічі, до потопу – у  цім вірші, і після потопу – у вірші Буття 10 :  ⁸ , але у цім вірші  мова йде явно не про велетів після потопу; тобто у період до потопу велетні  жили без Божих синів на землі, але  Божі сини появилися і це відбувалося до потопу;

⁵ І бачив Господь, що велике розбещення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її тільки зло повсякденно. Зауважмо, що нащадкам Адама не притаманне розбещення велике, Соломон чи не найрозбещеніший був, але і він дійшов висновку, що це марнота. Адам довго жив – з однією, Каїн – одну жінку мав, Ламах – дві,  а Сифів Нох взагалі на небо забраний ... Хто ж це так розбещений?

⁷ І промовив Господь: Зітру Я людину, яку Я створив, з поверхні землі, від людини аж до скотини, аж до плазунів, і аж до птаства небесного. Бо жалкую, що їх Я вчинив.

Звернемо увагу: 1) кого стер Господь? — Нащадків Каїна, а де вони собі жінок брали? Чому про те плем’я, звідки походять  жінки, не говориться? Чи не тому, що коли Каїнове покоління, над яким трудився Бог, знищується, то те, що розбещувало,  не варте ще такої  уваги.

2) Бачимо, що нащадки Каїнові (невдалі сини) – фізичні, точно згинули по потопі (бо Ной нащадок не Каїна, а Сифа), але Каїни духом і після Ноя серед нас й досі є фізично, яким теж духовно заважають браття, котрих більше вподобав Бог, і готові їх навіть вбити. То чи не є цей досвід життя підтвердженням того, що викорінити з душ наших природний дух звіриний можливо лише ось таким довгим життям: долюдиною, людиною, богом — в умовах, які дає Бог кожному такі, які сприяють руйнуванню в нас звіра, будуванню людини і освяченню на богів у стосунках між собою, світом і Богом.

⁹ Це ось оповість про Ноя. Ной був чоловік праведний і невинний у своїх поколіннях. Ной з Богом ходив.

¹⁸ І народився в Еноха Ірад, а Ірад породив Мехуяїла, а Мехуяїл породив Метушаїла, а Метушаїл породив Ламеха. ¹⁹ І взяв собі Ламех дві жінки, ім'я одній Ада, а ймення другій Цілла. ²⁰ І породила Ада Явала, він був батьком тих, що сидять по наметах і мають череду. ²¹ А ймення брата його Ювал, він був батьком усім, хто держить гусла й сопілку. ²² А Цілла також породила Тувалкаїна, що кував всіляку мідь та залізо. А сестра Тувалкаїнова Ноема. ²³ І промовив Ламех до жінок своїх: Адо й Цілло, послухайте ви мого голосу, жони Ламехові, почуйте ви слова мого! Бо якби я мужа забив за уразу свою, а дитину за рану свою, ²⁴ і як буде усемеро пімщений Каїн, то Ламех у сімдесятеро й семеро!

Звернімо увагу: 1) Ламех (п’ятий нащадок Каїна і  мабуть ще за життя Адама) набув праведного досвіду з Каїнової осудженої Богом (проклятої землею) поведінки, сам не грішив так і жінок своїх навчав;

2) все ж Бог не покладається вже на родовід Каїна;

3) бо там, звідки взялися жінки Каїну і Ламеху, певне було й інших людей чимало, які ще не збиралися й слухати таку науку, а жили природно - дико.

²⁵ І пізнав Адам ще свою жінку, і сина вона породила. І назвала ймення йому: Сиф, бо Бог дав мені інше насіння за Авеля, що забив його Каїн.

Звернімо увагу: 1) як і вдруге оцінює народження сина Єва – Бог дав, тобто вона знову розуміла, що не настільки від Адама Єва мала сина, а більше від Духа Божого;

2) Адам ще пізнав жінку свою через 130 років.

 ²⁶ А Сифові теж народився був син, і він назвав імення йому: Енош. Тоді зачали були призивати Ймення Господнє. 

Звернімо увагу: 1) як давно ще стали кликати Господа, чи тоді,  справді була така досконалість?

2) Чи могли люди, не Сини Божі – яким не було Слова Божого, призивати Ймення Господнє?  

Буття 7 :

 ¹ І сказав Господь Ноєві: Увійди ти й увесь дім твій до ковчегу, бо Я бачив тебе праведним перед лицем Своїм в оцім роді. ¹⁵ І ввійшли до Ноя, до ковчегу по двоє із кожного тіла, що в нім дух життя.

Буття 9 :  

³ Усе, що плазує, що живе воно, буде вам на їжу. Як зелену ярину Я віддав вам усе.  

Звернімо увагу: 1) раніше, до створення богоподібної людини і після до потопу, Бог не дав на їжу живого, навіть звірям за усіма їхніми родами на їжу була Богом призначена трава і плоди дерев диких, а коли появилася людина богоподібна і після потопу всього, навіть людей негідних Божої подоби, тобто коли вже появлялася людина  спроможна панувати не лише силою а й умом, то Бог віддав усе живе на їжу, як зелену ярину;

2) отже, те, раніше живе – зміїний рід із зміїного насіння, тепер, коли є досконаліше, стало як мертве, і тому те що не хоче вдосконалюватися, може бути знищеним, якщо не прагне вдосконалення або якщо богоподібна людина не проявить до нього милосердя, з якихось підстав.

Буття 10 :

 ⁸ Куш же породив Німрода, він розпочав на землі велетнів... ¹⁰ А початком царства його були: Вавилон, і Ерех, і Аккад, і Калне в землі Шінеар.

Звернімо увагу: 1) 1Хронік 1 : ¹⁰ А Куш породив Німрода, він зачав бути велетом на землі.

2) Були велети аж до часів Мойсея — Суддів 1 : ²⁰ І дали Калевові Хеврон, як говорив був Мойсей, і він вигнав звідти трьох велетнів.

Буття 11 :

¹ І була вся земля одна мова та слова одні. ² І сталось, як рушали зо Сходу вони, то в Шинеарському краї рівнину знайшли, і оселилися там. ³ І сказали вони один одному: Ану, наробімо цегли, і добре її випалімо! І сталася цегла для них замість каменя, а смола земляна була їм за вапно. ⁴ І сказали вони: Тож місто збудуймо собі, та башту, а вершина її аж до неба. І вчинімо для себе ймення, щоб ми не розпорошилися по поверхні всієї землі. ⁵ І зійшов Господь, щоб побачити місто та башту, що людські сини будували її. ⁶ І промовив Господь: Один це народ, і мова одна для всіх них, а це ось початок їхньої праці. Не буде тепер нічого для них неможливого, що вони замишляли чинити.

Звернімо увагу на явно невдалий розвиток людства, напрям розвитку якого воно обрало самостійно, і на важливість належності імені народу (чи народ Божий, чи своє Ім’я славить), та важливості   спільності мови і слова для досягнення цілі — задум однодумців збувається (якщо Бог допускає), навіть тоді, коли він безглуздий. І тому, наскільки важливо, щоб задум був мудрим у Господі, щоб люди не творили і не  святили того, що не є святим, що не є вічним. Щоб наступні цивілізації земні не знаходили таких фактів безглуздя, як башта до неба, і навіть храмів чи поселень з дивовижними будівлями — залишки людського творіння у розкопках та збережених Богом у недоступних (до певного часу) новим майбутнім цивілізаціям місцях, як доказ високоцивілізованого безглуздя людського творіння і звеличування того, що не є життям вічним, що не є святим. Уявімо, якими стали би люди, якби замість тих храмів і культових споруд, будували свої душі у Божому Дусі, святили справді святе, те – що є вічним. Правду, право, правосуддя і справедливість, милосердя і любов. Хіба справедливо, будувалися во ім’я святих найвеличніші храми, які до сьогодні стоять, а ті, хто будував — згинули?

                Що було робити Богові – творцю людини, щоб це безглуздя зупинити, як не наступне?

⁷ Тож зійдімо, і змішаймо там їхні мови, щоб не розуміли вони мови один одного. ⁸ І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі, і вони перестали будувати те місто.  (Як бачимо, Господь, у цім випадку не Один, і рішення, щодо народу, якого творить, приймає не самостійно) ⁹ І тому то названо ймення йому: Вавилон, бо там помішав Господь мову всієї землі. І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі. ¹⁰ Оце нащадки Симові: Сим був віку ста літ, та й породив Арпахшада, два роки по потопі. ¹¹ І жив Сим по тому, як породив Арпахшада, п'ять сотень літ. І породив він синів і дочок. ¹² А Арпахшад жив тридцять і п'ять літ, та й породив він Шелаха. ¹³ І жив Арпахшад по тому, як породив він Шелаха, чотири сотні літ та три роки. І породив він синів та дочок...  ²⁷ А оце нащадки Терахові: Терах породив Аврама, і Нахора, і Гарана. А Гаран породив Лота.  ²⁸ Гаран же помер за життя свого батька, у краї свого народження, в Урі халдейському. ²⁹ І побрали Аврам та Нахор для себе жінок. Ім'я Аврамовій жінці Сара, а ймення Нахоровій жінці Мілка, дочка Гарана, Мілчиного батька і батька Їски. ³⁰ А Сара неплідна була, не мала нащадка вона. ³¹ І взяв Терах Аврама, сина свого, і Лота, сина Гаранового, сина свого сина, і Сару, невістку свою, жінку Аврама, свого сина, та й вийшов з ними з Уру халдейського, щоб піти до краю ханаанського. І прийшли вони аж до Харану, та й там оселилися.  

Буття 12 :

¹ І промовив Господь до Аврама: Вийди зо своєї землі, і від родини своєї, і з дому батька свого до Краю, який Я тобі покажу. ² І народом великим тебе Я вчиню, і поблагословлю Я тебе, і звеличу ймення твоє, і будеш ти благословенням. ³ І поблагословлю, хто тебе благословить, хто ж тебе проклинає, того прокляну. І благословляться в тобі всі племена землі! ⁴ І відправивсь Аврам, як сказав був до нього Господь, і з ним пішов Лот. Аврам же мав віку сімдесят літ і п'ять літ, як виходив з Харану. ⁵ І Аврам узяв Сару, свою жінку, та Лота, сина брата свого, і ввесь маєток, який набули, і людей, що їх набули у Харані, та й вийшли, щоб піти до Краю ханаанського. І до Краю ханаанського вони прибули. ⁶ І пройшов Аврам по Краю аж до місця Сихему, аж до дуба Мамре. А ханаанеянин тоді проживав у цім Краї. ⁷ І Господь явився Авраму й сказав: Я дам оцей Край потомству твоєму. І він збудував там жертівника Господеві, що явився йому. ⁸ А звідти він рушив на гору від сходу від Бет-Елу, і намета свого розіп'яв, Бет-Ел від заходу, а Гай від сходу. І він збудував там Господу жертівника, і прикликав Господнє Ймення. ⁹ І подавався Аврам усе далі на південь. ¹⁰ І стався був голод у Краї. І зійшов Аврам до Єгипту, щоб там перебути, бо голод у Краї тяжкий став. ¹¹ І сталося, як він близько прийшов до Єгипту, то сказав був до жінки своєї Сари: Отож то я знаю, що ти жінка вродлива з обличчя. ¹² І станеться, як побачать тебе єгиптяни й скажуть: Це жінка його, то вони мене вб'ють, а тебе позоставлять  живою. ¹³ Скажи ж, що сестра моя ти, щоб добре було через тебе мені, і щоб я позостався живий через  тебе. ¹⁷ І вдарив Господь фараона та дім його великими поразами через Сару, Аврамову жінку.

Буття 13 :

¹ І піднявся Аврам із Єгипту, сам, і жінка його, і все, що в нього було, і Лот разом із ним, до Негеву. ² А Аврам був вельми багатий на худобу, на срібло й на золото. ³ І пішов він в мандрівки свої від Негеву аж до Бет-Елу, аж до місця, де напочатку намет його був поміж Бет-Елом і поміж Гаєм, ⁴ до місця жертівника, що його він зробив там напочатку. І Аврам там прикликав Господнє Ймення. ⁵ Так само й у Лота, що з Аврамом ходив, дрібна та велика худоба була та намети. ⁶ І не вміщала їх та земля, щоб їм разом пробувати, бо великий був їхній маєток, і не могли вони разом пробувати. ⁷ І сталася сварка поміж пастухами худоби Аврамової та поміж пастухами худоби Лотової. А ханаанеянин та періззеянин сиділи тоді в Краю. ⁸ І промовив до Лота Аврам: Нехай сварки не буде між мною та між тобою, і поміж пастухами моїми та поміж пастухами твоїми, бо близька ми рідня. ⁹ Хіба не ввесь Край перед обличчям твоїм? Відділися від мене! Коли підеш ліворуч, то я піду праворуч, а як ти праворуч, то піду я ліворуч.  

                Це вже перші плоди доброго досвіду суспільного життя народу —  праці Божої: мирно, як і належить людям-братам, вирішили Авраам і Лот негаразди зі спором, що виник. Але ж не всі так діють ще й нині, бо не всі слухняні Творцю. Процес (еволюція) розвитку довгий, шлях до свідомості і усвідомлення, що до життя щасливого іншого шляху нема, як слухатися Бога, щоб навчитися самим стати учасниками Божого Царювання. Ось, дещо із того шляху, описаного у Біблії.

1Хроніки 1 : ¹ Адам, Сиф, Енош, ² Кенан, Магалел'їл, Яред, ³ Енох, Метушелах, Ламех, ⁴ Ной, Сим, Хам та Яфет. ²⁶ Серуґ, Нахор, Терах, ²⁷ Аврам, він же Авраам. ²⁸ Сини Авраамові: Ісак та Ізмаїл.  ³⁴  А Авраам породив Ісака. Ісакові сини: Ісав і Ізраїль (Яків). ³⁵ Ісавові сини: Еліфаз, Реуїл, і Єуш, і Йалам, і Кора. ³⁶  Сини Еліфазові: Теман і Омар, Цефі й Ґатам, Кеназ і Тімна, і Амалик. ⁴³  А оце царі, що царювали в Едомовому краї перед зацарюванням царя в Ізраїлевих синів: Бела, Беорів син, а ім’я його міста Дінгава.   

1 Хронiки 2 :  ¹ Оце Ізраїлеві (Якова) сини: Рувим, Симеон, Левій, і Юда, Іссахар, і Завулон, ² Дан, Йосип, Веніямин, Нефталим, Ґад і Асир. ³ Юдині сини: Ер, і Онан, і Шела, троє народилися йому від ханаанеянки Бат-Шуї. І був Ер, Юдин первороджений, нечестивий в очах Господа, і Він забив його.  

Звернімо увагу: 1)  укорінює Бог Своє, а нечестиве (навіть первороджене) –  знищує. 2Коринтяе 5 : ¹ Знаємо бо, коли земний мешкальний намет наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, дім нерукотворний та вічний.  ² Тому то й зідхаємо, бажаючи приодягтися будівлею нашею, що з неба, ³ коли б тільки й одягнені ми не знайшлися нагі!  ⁴ Бо ми, знаходячися в цьому наметі, зідхаємо під тягарем, бо не хочемо роздягтися, але одягтися, щоб смертне пожерлось життям. ⁵ А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завдаток Духа. ⁶ Отож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому, ⁷ бо ходимо вірою, а не видінням, ⁸ ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа.  ⁹ Тому ми й пильнуємо, чи зостаємося в домі тіла, чи виходимо з дому, бути Йому любими. ¹⁰ Бо мусимо всі ми з'явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе.

Числа 24 :

¹⁹ І той запанує, хто з Якова, і вигубить рештки із міста. ²⁰ І побачив він Амалика, і виголосив свою приповістку пророчу й сказав: Початок народів Амалик, та загине наприкінці й він! ²² Але вигублений буде Каїн, незабаром Ашшур поневолить тебе!

Звернімо увагу: 1) з 1Хронік 1 : ^1-34 бачимо, що багато було вже синів Авраамових, але народом нащадки його вперше стали з Амалика, а місто ще Каїн будував і від нього був народ та теж знищений і він ;

2) укорінює Бог Своє (Якова), а навіть початок народів, навіть Свій, але безбожний, — знищує.

Числа 25 : ¹ І осівся Ізраїль у Шіттімі, і народ зачав ходити на розпусту до моавських дочок, ² а вони закликали народ до жертов їхнім богам, і народ їв та вклонявся богам їхнім. ³ І Ізраїль приліпився був до пеорського Ваала. І запалав гнів Господній на Ізраїля.  ⁴ І сказав Господь до Мойсея: Візьми всіх голів народу, та й повішай їх для Господа навпроти сонця. І відвернеться палючий Господній гнів від Ізраїля. ⁵ І сказав Мойсей до Ізраїлевих суддів: Позабивайте кожен мужів своїх, приліплених до пеорського Ваала. ⁶ Аж ось прийшов один із Ізраїлевих синів, та й привів до братів своїх мідіянітянку на очах Мойсея й на очах усієї громади Ізраїлевих синів, а вони плакали при вході скинії заповіту. ⁷ І побачив це Пінхас, син Елеазара, сина священика Аарона. І встав він з-посеред громади, і взяв списа в свою руку.  ⁸ І ввійшов він за Ізраїлевим мужем до середини мешкання, та й пробив їх обох ізраїльтянина та ту жінку, аж через її черево. І була стримана поразка Ізраїлевих синів. ⁹ І померло в поразці двадцять і чотири тисячі. ¹⁰ І промовив Господь до Мойсея, говорячи: ¹¹ Пінхас, син Елеазара, сина священика Аарона, відвернув Мою лють від Ізраїлевих синів, коли він запалився горливістю Моєю серед них. І Я не вигубив Ізраїлевих синів у Своїй горливості.  ¹² Тому скажи: ось Я даю йому свого заповіта: мир. ¹³ І буде йому та насінню його по нім заповіт вічного священства за те, що він запалився для Бога свого, і очистив Ізраїлевих синів.

Ісаї 22 :

²⁴ І повісять на ньому всю славу отцівського дому його, нащадки та дикі відростки, увесь посуд малий від мисок й аж до всякого посуду глиняного! ²⁵ Того дня, говорить Господь Саваот, похитнеться кілок, що був в певне місце забитий, і буде відрубаний та й упаде, і знищений буде тягар, що на ньому, бо так каже Господь!...

Звернімо увагу: 1) укорінює Бог Своє, а дике й людське, але безбожне, — знищує.

Псалми 2 : ⁷ Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив. ⁸ Жадай Ти від Мене, і дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє аж по кінці землі! 9 Ти їх повбиваєш залізним жезлом, потовчеш їх, як посуд ганчарський ¹⁰ А тепер помудрійте, царі, навчіться ви, судді землі:… 57 :  ² Чи ж то справді ви, можні, говорите правду, чи людських синів слушно судите? ³ Отже, у серці ви чините кривди, дорогу насильства рук ваших торуєте ви на землі. ⁴ Від лоня ще матернього вже віддалені несправедливі, з утроби ще матерньої заблудилися неправдомовці, ⁵ їхня отрута така, як отрута зміїна, як отрута глухої гадюки, що ухо своє затуляє, ⁶ що не слухає голосу заклиначів, чарівника, в чарах вправного! ⁷ Поруйнуй, Боже, зуби їхні в їхніх устах, левчукам розбий, Господи, щелепи, ⁸ нехай розпливуться, немов та вода, що собі розтікається, хай пов'януть вони, як трава по дорозі, ⁹ бодай стали, немов той слимак, що в своїй слизоті розпускається, щоб сонця не бачили, як мертвий отой плід у жінки! ¹⁰ Поки почують тернину запалену ваші горшки, нехай буря її рознесе, чи свіжу, чи спалену! ¹¹ А праведний тішитись буде, бо помсту побачить, у крові безбожного стопи свої він обмиє! ¹² І скаже людина: Поправді є плід справедливому, справді є Бог, суддя на землі!

Звернімо увагу: 1) знищується посуд —  безбожне, а побиває посуд, Господь, про якого ми знаємо, що Він в нас.

2) І справа не так у жорстокості чи любові, як у необхідності добитися від людей прагнути суду праведного і бути гідними прагнення такого суду. Очевидно, що суд праведний (Божий) – правосуддя, і є любов Божа (складовою любови). Бо де двоє в Ім’я Моє домовляться про що, то те й станеться. Такий висновок достатньо аж проситься підтвердженнями у Біблії, наприклад:

Єремії 5 : ⁸ волочаться, мов жеребці відгодовані: кожен ірже до жони свого ближнього...  ⁹ Чи ж оцього Я не покараю? говорить Господь. І хіба над народом, як цей, не помститься душа Моя? ¹⁰ Зберіться на мури його та й понищте, але не вчиняйте кінця їм! Усуньте підпори його, бо вони не для Господа, 18 : ⁴ І в руках ганчара попсулась посудина, яку він із глини робив. І він знову зробив з неї іншу посудину, як сподобалося ганчареві зробити.  ⁵ І було мені слово Господнї, говорячи: ⁶ Чи не міг би зробити й Я вам, як ганчар цей, о доме Ізраїлів? каже Господь. Ось як глина в руці ганчара, так в руці Моїй, доме Ізраїля, й ви! ⁷ Я часом кажу про народ та про царство, щоб вирвати його, і щоб розбити та вигубити, ⁸ та коли цей народ, що про нього казав Я, повернеться від свого зла, то пожалую Я щодо того зла, яке думав чинити йому. ⁹ А часом кажу про народ та про царство, щоб його збудувати та щоб посадити, ¹⁰ та як він зробить зле в Моїх очах, щоб не слухатися Мого голосу, то пожалую щодо того добра, про яке говорив, що вчиню Я його. ¹¹ А тепер скажи до юдея й до мешканців Єрусалиму, говорячи: Так говорить Господь: Ось готую лихе проти вас, і задумую задум на вас, верніться ж ви кожен з дороги своєї лихої, і поліпшіть дороги свої й свої вчинки!  ¹² Та вони відказали: Пропало! бо ми будем ходити за своїми думками, і кожен робитиме згідно з упертістю серця свого.  19 : ¹¹ та й скажеш до них: Так говорить Господь Саваот: Отак розіб'ю Я народ цей та місто оце, як розбиваїться посуд ганчарський, що не може вже бути направленим, і будуть ховати у Тофеті через брак місця на погреб...

Ісаї 29 : ¹³ І промовив Господь: За те, що народ цей устами своїми наближується, і губами своїми шанує Мене, але серце своє віддалив він від Мене, а страх їхній до Мене заучена заповідь людська,  ¹⁴ тому Я ось ізнову предивне вчиню з цим народом, вчиню чудо й диво, і загине мудрість премудрих його, а розум розумних його заховається.  ¹⁵ Горе тим, що глибоко задум ховають від Господа, і чиняться в темряві їхні діла, і що говорять вони: Хто нас бачить, і хто про нас знає? ¹⁶ О, ваша фальшивосте! Чи ганчар уважається рівним до глини? Чи зроблене скаже про майстра свого: Він мене не зробив, а твір про свого творця говоритиме: Він не розуміє цього?  ¹⁷ Хіба за короткого часу Ліван на садка не обернеться, а садок порахований буде за ліс?  ¹⁸ І в той день слова книжки почують глухі, а очі сліпих із темноти та з темряви бачити будуть, ¹⁹ і сумирні побільшать у Господі радість свою, а люди убогі в Святому Ізраїля тішитись будуть! ²⁰ Бо скінчився насильник, і минувся насмішник, і понищені всі ті, хто дбає про кривду,   ²¹ хто судить людину за слово одне, на того ж, хто судить у брамі, вони ставлять пастку, і праведного випихають обманою.  ²² Тому то Господь, що викупив Авраама, сказав домові Якова так: Не буде тепер засоромлений Яків, й обличчя його не поблідне тепер,  ²³ бо як він серед себе побачить дітей своїх, чин Моїх рук, вони будуть святити Моє Ймення, і посвятять Святого Якового, і будуть боятися Бога Ізраїля!  ²⁴ Тоді то хто блудить у дусі, ті розум пізнають, а хто ремствує, ті поуки навчаться!   45 : ⁹ Горе тому, хто з Творцем своїм свариться, черепок із земних черепків! Чи глина повість ганчареві своєму: Що робиш? а діло його: Ти без рук! ¹⁰ Горе тому, хто патякає батькові: Пощо ти плодиш? а жінці: Пощо ти родиш? ¹¹ Так говорить Господь, Святий Ізраїлів, і Той, Хто його вформував: Питайте Мене про майбутнє, а долю синів Моїх й чин Моїх рук позоставте Мені! 64 : ⁸ Тепер же, о Господи, Ти наш Отець, ми глина, а Ти наш ганчар, і ми всі чин Твоєї руки!

Римлян 9 : ¹³ як і написано: Полюбив Я Якова, а Ісава зненавидів.  ¹⁴ Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зовсім ні!  ¹⁵ Бо Він каже Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитись. ¹⁶ Отож, не залежить це ні від того, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує.  ¹⁷ Бо Писання говорить фараонові: Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по цілій землі Моє Ймення. ¹⁸ Отож, кого хоче Він милує, і кого хоче ожорсточує.  ¹⁹ А ти скажеш мені: Чого ж іще Він докоряє, бо хто може противитись волі Його?  ²⁰ Отже, хто ти, чоловіче, що ти сперечаєшся з Богом? Чи скаже твориво творцеві: Пощо ти зробив мене так?  ²¹ Чи ганчар не має влади над глиною, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а одну на нечесть?
²² Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль,  ²³ і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу, ²⁴ на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган.  ²⁵ Як і в Осії Він говорить: Назву Своїм народом не людей Моїх, і не улюблену улюбленою,  ²⁶ і на місці, де сказано їм: Ви не Мій народ, там названі будуть синами Бога Живого!

Дослідив 03.01.2011р., раб Божий – Анатолій Войтко